Jun. 27th, 2007

fish_ua: (Default)
здається, до осені все-таки змінимо вдома старий газовий котел із класичним 55% кпд на новий. Бо оплату газу цієї зими заледве тягла, от я й думаю поставити сучасний, більш економний. Сьогодні рилася по форумах і сайтах, дізналася, що з зарубіжних із українським газом добре поводиться Беретта і ще якась німецька марка, але є і вітчизняні. Непокоїть те, що я купи всього просто не розумію: що одначає одно- і двоконтурні котли, наприклад?
Не знаю, чи багато френдів розуміються на таких штуках, але про всяк випадок запитаю: чи справді воно того варте? Чи економія газу суттєва?
fish_ua: (Default)
Марьяна Гейде
(копія в [livejournal.com profile] ru_ua_translate)

ангелы близоруки и дальнозорки, а что-то между
тем перестало маячить, кто много знает.
большая рыба мечет свой чешский бисер впустую,
большая рыба после нереста издыхает
из жабр больных ненужный более воздух.
кто даст ей знать о своих небудущих детях,
кто даст им жить, когда готовы полопаться,
как радужные оболочки
из немножко мыла, немножко воздуха
из чьих-то лёгких, почти невесомых,
таких, что и вовсе нет (больно надо).
таких, что больно смотреть, но надо.
как самолёт, или нет, самурай, или как надо,
над своим животом живёт она в сторону смерти,
а там, внутри, наседая одна на другую,
плавают в тонких скорлупах стеклянные клетки,
вино, и мёд, и мирра в них,
и горькая пустота,
скоро придет Небесный Жених,
скоро узрим мы Младенца Христа,
красные литеры проступают
с другой стороны листа.



Ангели короткозорі й далекозорі, а дещо між тим
Перестало маячити. Хто багато знає.
Велика риба скидає свій чеський бісер даремно,
Велика риба після нересту подихає
Із зябер своїх непотрібним більше повітрям.
Хто скаже їй про її немайбутні діти?
Хто дасть їм жити, якщо готові полускатись,
Мов райдужні оболонки
Із трохи мила, із трошки-трохи повітря
Із чиїхось легенів, із чиїхось легеньких,
Таких, що й зовсім нема (а не дуже й треба).
Таких, що дивитися боляче, але треба.
Немов літак, або ні, самурай, або так, як треба,
Над своїм животом животіє вона в бік смерті,
А всередині, насідаючи одна на одну,
У тонких шкарлупках літають скляні клітинки,
Вино, мід і мирра в них,
І пекуча пустка,
Скоро прийде Небесний Жених,
Скоро побачимо Дитятко Ісуса,
З іншого боку листка проступають
Літер червоні згустки.
fish_ua: (Default)
Владислав Поляковский
(дався мені важче за інших, фактично переклала тільки один вірш)

(копія в [livejournal.com profile] ru_ua_translate)


последний из команчей в уссурийской тайге
воет прикладываясь губами к фольге
корчась в сиреневом пыльном овраге

над ним сириус смотрит желтым лицом
метрополия обречена быть плохим концом
кривым наконечником с обратным лицом

последний думает а если воткнуть копье
в голубую звезду и его острие
будет пульсировать в секунду сердце мое


сириус думает через голубой хитин
наверное он осетин







Останній із команчів уссурійської тайги
Виє, торкаючись губами фольги
Звивається у бузковій пилюці балки

Над ним сіріус дивиться жовтим лицем
Метрополія явна поганим кінцем
Кривим набалдашником зі зворотнім лицем

Згаданий міркує якщо увіткнути списа
У блакитну зорю, і вістря його пульсація
Серця мого на секунду станеться


Сіріус думає крізь блакитний хітин
Мабуть він осетин
fish_ua: (Default)
Евгения Риц
(копія в [livejournal.com profile] ru_ua_translate)

* * *

Свет от бледной лампочки из подъезда
Отдаёт кошачьей мочой,
Я почему-то не нахожу себе места,
Прижимаюсь то спиной, то плечом.
Стена – зелена, наверху – извёстка,
Непроклюнувшиеся семечки под ногами,
Но зато здесь всё обо мне известно,
А вот если выйти – уже едва ли.
Знают, и кто к ней (ко мне, то бишь) ходит,
И отчего до сих пор не родит ребёнка,
А снаружи никто даже локтя
Не угадает под рукавом дублёнки;
Разве что окликнут по имени –
Вот, как, например, третьего дня –
Я обернулась, хотя совершенно не было времени, –
Оказалось, разумеется, не меня.
Хорошо бы вот так ссутулиться,
Не дышать свежим воздухом, никогда ничего не есть,
Но я всё-таки выхожу на улицу,
А я остаюсь здесь.










* * *

Світло бляклої лампочки у під'їзді
Котячою відгонить сечею
Я чомусь не можу знайти собі місця
То спиною притискаюся, то плечем
Стіна вапняна, унизу зелена
Непроросле насіння біля ніг
Зате тут все відомо про мене
А варто вийти – там уже ні.
Знають і те, хто до неї (до мене) ходить
І чому досі не має вона дитяти
А зовні – там неспроможний ніхто
Навіть ліктя під дублянкою упізнати
Хіба буває – гукнуть на ім'я,
Як, наприклад, трапилось позавчора тільки,
Я озирнулася, дарма що не мала ні хвильки,
З'ясувалося, звісно, потрібна була не я.
Добре було б отак-от скулитись,
Не дихати свіжим повітрям, довго-довго без їжі бути
Та я усе-таки виходжу на вулицю
А я залишаюсь тут.

April 2014

S M T W T F S
  12345
678910 1112
1314 1516171819
20212223242526
27282930   

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 14th, 2025 06:11 am
Powered by Dreamwidth Studios