(no subject)

[fish_ua]

у мене попередні півтора тижні були такі цікаві... якісь люди замовили казку про нічний горщик. Юка Гаврилова запропонувала мені спробувати. слово "какашки" і далі по списку вживати можна. аби було не тільки пізнавально, але смішно і взагалі без башні.
І це кльово! бо зазвичай у дитячих казках так багато всього не можна... хоча завжди, коли читаєш справжню дитячу класику, помічаєш, що там раз по раз трапляється все, чого "не можна". Але, в кожному разі, хуліганити так весело!
Я так підозрюю, хоч книга і дитяча, вони розраховують насамперед на дорослих, які купуватимуть її чисто поржать. Типу як ота, відома про Кротика. З такого розрахунку я і писала, і фішки зіграли! Днями я вже взнала, що мій варіант таки взяли. Буде книжка. тільки буде вона не у нас. буде російською і англійською, все, що я написала, перекладатимуть. А чи вийде українською, тобто, в оригіналі - це питання. Там видавець є, тут ше нема, треба шукати. і яке це щастя і полегшення, що шукати цього разу вже не мені!
А художник у них, кажуть, той, що малював картинки до кальварійського Подерв"янського.

Comments

[marmuletka.livejournal.com]

Ура-ура-ура!
А українською можеш давати сама хорошим людям почитати. Хі-хі)

[fish-ua.livejournal.com]

тобі сподобався той шматок?

[nastuska-nehaj.livejournal.com]

Капець, то ти оце все написала, аби подражнити нас?!
Казку! Казку! Казку!
Хоч би уривочок

уривочок то й уривочок

[fish-ua.livejournal.com]

Першим заговорив горщик.
- Гай-гай, просто як у старі добрі часи.
Так і сказав.
Дуже уїдливим голосом.
Погодьтеся, після цього верещати було б уже якось тупо. Одна справа, якщо ти верещиш через те, що тебе облили цюньками меншого брата, інша - якщо верещиш через балакучий горщик. Зоя вважала себе дуже хороброю і ніколи не пищала, побачивши мишу. Або павука. Або горщик, який спокійнісінько каже: «Гай-гай, просто як у старі добрі часи».
А Горщик, скориставшись мовчанкою, провадив далі:
- От, правду кажуть, в наші часи нашому братові – горщику нічному – нема де й розвернутися. Одна тобі робота - виховуй юне покоління і мовчи. Ось ця проява вилила мій вміст, щоб довести свою правоту. Але в чому її правота? Що це була за суперечка? Хіба вона годна увійти в історію? Ех, зміліли люди, а за ними міліємо і ми, горщики...
- Подумаєш, який знайшовся... шляхетний, - обережно буркнула Зоя, щоб приховати своє збентеження.
Горщик наче тільки й чекав, коли діти заговорять.
- А що? На моєму прапрапрадідові по материнській лінії, кажуть, король сидів, у походи з собою брав. Чого тільки не набачився!
- Ой-ой. Знаю я, що він бачив. Королівську дупу він бачив, - стояла на своєму Зоя.
- Дупу! Авжеж, дупу, але ж не абияку, королівську! Чи може хтось із вас похвалитися, що бачив королівську дупу? Га? Отож!
- Не дуже й хотілося, - пробурчала Марина. Звісно, балакучий горщик - неабищиця, але хай не задається!
- Не хотілося то й не хотілося, - знизав плечима Горщик (це важко пояснити, адже в горщика немає плечей, але те, як він це зробив, інакше й не назвеш). - Я вже думав, діти непогані, дурні, правда, але ж непогані! Влаштую їм екскурсію, зганяю з ними в минуле. Але... коли ні то й ні. Віднесіть мене в дитячу, і я замовкаю.
Дівчата перезирнулися.
- Назавжди, - з притиском додав Горщик.
Тут до нього підійшов Андрійко, схопив і міцно-міцно притис до себе.
- Ну-ну! Тільки не цілувати, - розтанув горщик, - не люблю я цього. Негігієнічно.
- Я хочу екскурсію. Я нічого не боюся! - відважилася Зоя.
- Не будь ідіоткою, - спалахнула Марина.
- Я! Я! - загукав Андрійко. Це мало означати приблизно таке: «Любий горщику! Я теж дуже-дуже хочу екскурсію в минуле, а ще я тебе люблю, бо ці дурні дівчиська зі мною не розмовляють, а ти розмовляєш!»
- Гаразд, - зітхнула Марина. Я теж із вами. Відпущу вас самих – мама мені потім голову відірве.
Вона уявила собі, як летить у небі верхи на нічному горщику, а внизу стоять усі її однокласники, показують пальцями і ржуть, як придурки. Від цієї картини стало тоскно на душі, хоч вий.
- Ну й фантазія в тебе, - хихикнув Горщик. - Не бійсь, літати не будемо. Відразу потрапимо, куди треба. Тільки треба приготувати чарівне зілля і проказати закляття.
- Яке зілля? - це мало означати приблизно таке: «Леле, я ж іще нічого складнішого за вівсянку сама не варила».
- Яке закляття? – а це мало означати приблизно таке: «Ну, давайте вже швидше вирушати!»
- Бе-бе... - що мало означати приблизно таке: «Любий горщику, а я? Як я прокажу чарівні слова, якщо мені поки що й два слова вимовити – непроста задача?»
Горщик усе чудово зрозумів і відповів одразу всім:
- Закляття я сам вигадаю. Я, знаєте, поет у душі. Розважаюся на дозвіллі чарівними віршиками. А зілля варити не треба. Просто поцюняйте в мене всі троє. Хто не поцюняв - той лишається дома, так і знайте. Андрійко, вважайте, вже справився, там на денці ще щось лишилося. Тепер ви, діточки.
- Здуріть, - сказала крізь зуби Марина, але таки всілася на горщик. - Сподіваюся, хоч пити цю гидоту нам не доведеться.
Втрьох діти надзюрили майже повний горщик.
- Непогано, цього на дві або й три мандрівки в часі вистачить! І до кого рушимо насамперед? У Римську імперію? До Наполеона? Чи в Середньовіччя, до лицарів?
- До лицарів! - схопилася Марина. - Все життя мріяла: стою я на балконі, а внизу, на конях, зі списами, мчаться двоє лицарів. І білий перемагає чорного. І шукає, кому подати вінок на кінці списа. І тут він бачить мене…
Зоя захихотіла:
- А ти в цей час на горщику сидиш.
- А що такого? Що такого? - обурився горщик. - Я вам зараз покажу... Станьте навколо мене і повторюйте:

Лицар їхав ген по лісі,
Лицар какав, лицар пісяв,
Пісяв, какав, а куди?
Хочеш знати - з нами йди!

Тої ж миті дітей огорнула жовта імла, і, бач, онде вони вже й справді в лісі.

Re: уривочок то й уривочок

[nastuska-nehaj.livejournal.com]

Гиииии! От якби всі подорожі так відбувалися - поцюняв - і вже на місці :))

Re: уривочок то й уривочок

[fish-ua.livejournal.com]

що ж хорошого? поцюняв - і вже чорті-де

гм...

[yjelia.livejournal.com]

там, де я зростала, формувалася і дізнавалася пошлі слова, "цюнятися" означало кохатися, властиво, "поцюняти" - означало чоловікові здійснити статевий акт з жінкою, при чому підкреслено його активну позицію. є ще багато похідних слів, наприклад, жіночий статевий орган називається "цюнічка" (дуже ніжно, да?) слово в принципі вказує на рухи, подібні до тих, які здійснює чоловік під час статевого акту. я ще чула про дитину, що її "цюняють" - підкидають на колінах, частіше про це кажуть "чукати" або "гоцати", але я таке чула значно рідше, і мені було дивно, типу "невже ці дорослі не знають, що іще значить це слово, що вчать маленьку дівчинку казати "поцюняй мене"...
в такому значенні слово зустрічаю вперше :) так дивно :)

Re: гм...

[fish-ua.livejournal.com]

а я такі значення вперше чую
http://www.google.com/search?client=opera&rls=ru&q=%D1%86%D1%8E%D0%BD%D1%8F%D1%82%D0%B8&sourceid=opera&ie=utf-8&oe=utf-8

[tatitatita.livejournal.com]

супер. вітаю :)

[fish-ua.livejournal.com]

дякую)

[ptaha13.livejournal.com]

ги-ги, оце так крилата мандрівка :)

[fish-ua.livejournal.com]

еге. особлива жесть починається в Японії.

[sisi-catch.livejournal.com]

я ваш фан+)

[fish-ua.livejournal.com]

зашарілася по саму потилицю

[pani-che-26.livejournal.com]

Блін... :))) Оце супер! Оце клас!
А можна рукопис як експонат до нашого музею? І картку на тебе заведемо, і в фонди в конверт нєсгораємий покладемо, і в експозиції копію, щоб інтерактивною була, покладемо на низеньку поличку...
А можна?...А-а-а-а, можна, до колобків, туди, де трон... Або, до Пеппі? :)))) Це ж такий клас для дитини на анальній стадії розвитку! Мій малюк колись між двома і трьома, по-моєму, два і вісім йому було, на дитячий Празднік осєні написав собі віршовану промову (він мав бути кабачком): "Я червоний кабачок. Пук - у горщик, і мовчок!"

[fish-ua.livejournal.com]

прекрасний віршик.
я ще не знаю, що мені можна, а що ні робити з тим рукописом. підозрюю, поки що нічого не можна.