(no subject)
Feb. 15th, 2011 09:44 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
fish_uaЯ слабка.
відстежую всі суспільні новини і прогинаюся. мені страшно. так, наче ангел-охоронець, який за все життя не дав мені навіть пальця зламати, встав і пішов геть за довгою вервечкою таких самих. перестаю довіряти незнайомим людям. ніби борсаючись, все одно, і незнайомим пишу те, що думаю. в принципі, нічого крамольного в моїх думках-то й не було зроду, але сам процес!..
Як це лікувати?
відстежую всі суспільні новини і прогинаюся. мені страшно. так, наче ангел-охоронець, який за все життя не дав мені навіть пальця зламати, встав і пішов геть за довгою вервечкою таких самих. перестаю довіряти незнайомим людям. ніби борсаючись, все одно, і незнайомим пишу те, що думаю. в принципі, нічого крамольного в моїх думках-то й не було зроду, але сам процес!..
Як це лікувати?
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2011-02-15 07:50 am (UTC)що страшить? дідам страшніше було
no subject
Date: 2011-02-15 07:57 am (UTC)no subject
Date: 2011-02-15 03:18 pm (UTC)підозрюю, ми боїмося трохи різного... я найбільше боюся такого, як-от жила собі моя бабуся, закінчила університет, стала працювати, вийшла заміж... щось її не влаштовувало в її житті, щось не виходило, на щось катастрофічно бракувало грошей, щось обурювало в системі... але вона жила собі... а тоді почалася війна.
або ще страшніше, мої батьки жили, працювали, ростили дітей, спілкувалися з певним оточенням людей, обурювалися всяким політичним явищам, обговорювали це вечорами... а тоді почалися 90-ті. і всього і всіх не стало в один момент. хтось викинувся з вікна, хтось виїхав, хтось спився... от я зараз так боюся, що знову буде отаке... що ми зараз за всяке переживаємо, а воно раптом раз - і настане повна хана. і не буде в принципі ніяких видавництв, ніяких філологів і ніякої української культури... розтягають ті всі книжечки, які ми сьогодні обговорюємо, всі ті журнальчики, які я роблю - багаттячка палити, трохи зігрітися в нетоплених хатах... та й по всьому. як розтягали здавати на металобрурх цілий завод, на якому батько щось винаходив, конструював, переживав, з кимось сварився... і сліду не лишилося... а найстрашніше - зустрічати потім давніх знайомих, які в тебе в хаті колись якісь свої віршики читали, якісь задачки обговорювали, по помийках і не впізнавати...
отак часом сяду - і справді страшно.
no subject
Date: 2011-02-15 03:46 pm (UTC)no subject
Date: 2011-02-15 03:56 pm (UTC)no subject
Date: 2011-02-15 09:49 am (UTC)no subject
Date: 2011-02-15 10:06 am (UTC)no subject
Date: 2011-02-15 02:48 pm (UTC)трапезу, до последней ночи старого года, когда он платит свои долги -- что он должен умереть"
no subject
Date: 2011-02-15 02:55 pm (UTC)no subject
Date: 2011-02-15 03:01 pm (UTC)no subject
Date: 2011-02-15 03:18 pm (UTC)no subject
Date: 2011-02-15 02:56 pm (UTC)no subject
Date: 2011-02-15 02:58 pm (UTC)думаєш, юнацький досвід нашого президента вимагає поділитися ним з максимальною кількістю підданих і там побувають усі?))
no subject
Date: 2011-02-15 03:03 pm (UTC)П.с. якщо за політику будуть закривати - напишіть у лічку, я журналіст, як ні як. пошебуршу троха. головне - нес мовчати
no subject
Date: 2011-02-15 03:12 pm (UTC)no subject
Date: 2011-02-15 03:13 pm (UTC)no subject
Date: 2011-02-15 03:14 pm (UTC)no subject
Date: 2011-02-15 03:33 pm (UTC)no subject
Date: 2011-02-15 03:34 pm (UTC)no subject
Date: 2011-02-15 03:39 pm (UTC)