![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Зараз на літклубі згадували вірменську спільноту (вона дуже велика в Запорізькій області, кажуть, хоча я не помічала) Анна згадала про їхню здатнісь моментально консолідуватися і нападати, якщо когось образять. В цей момент я напряглася, бо ця розмова могла вийти на якесь шовіністичне русло, а я цього страх не люблю. І тому задала питання, яке в той момент прозвучало просто щоб звернути розмову з небезпечного русла, а виявилося справді для мене хвилюючим. Я це зрозуміла, щойно вимовила:
- А чому вони так можуть, а ми так не можемо? Ну, щоб прізвища на -ко чи ще чогось такого було достатньо, щоб всі з тобою стали заодно. коли шо - захистили. Як вірмени.
Це вилилося в довгу дискусію. Ми говорили про те й інше, чому голодомор є об"єднавчою ідеєю для всіх присутніх (бабусі, дідусі всі ж місцеві) і не є нею в державному розумінні навіть для присутніх. Про те чи можна ображатися на західняка, який переймається голодомором дужче за тебе: "не мацай, це моя могила!!!!". Про те, що у вірмен теж купа різних діалектів, але однаково вони один за всіх і всі за одного.
І хоч дискусія на емоції не вийшла, текла собі мирно, однаково ми сперечалися. Вірмени б мабуть не сперечалися.
це дивно і дико, але і досі я не певна, що економіка, соціальна політика, прості штуки, які можна помацати, людям важливіші за ідею. Все суперечить цьому. Де ж важливіші, коли передпенсійна залізничниця Оля із сумом каже, що як її змусять до 60 допрацьовувати, вона загнеться, але варто їй згадати документи, які їй довелося заповнювати українською, вона спалахує пристрасною ненавистю за шкалою Ріхтера не знаю на скільки балів! Здавалося б, перше змушує її виживати, друге - ну, незручність банальна. Але судячи з сили її емоцій, друге їй важливіше.
Мені важко зрозуміти, як працюють ці терези.
Здається, так і американець того Клінтона, який кохався із секретаркою ненавидить дужче, ніж Буша, який приніс у країну тероризм і запустив багато серйозних проблем.
- А чому вони так можуть, а ми так не можемо? Ну, щоб прізвища на -ко чи ще чогось такого було достатньо, щоб всі з тобою стали заодно. коли шо - захистили. Як вірмени.
Це вилилося в довгу дискусію. Ми говорили про те й інше, чому голодомор є об"єднавчою ідеєю для всіх присутніх (бабусі, дідусі всі ж місцеві) і не є нею в державному розумінні навіть для присутніх. Про те чи можна ображатися на західняка, який переймається голодомором дужче за тебе: "не мацай, це моя могила!!!!". Про те, що у вірмен теж купа різних діалектів, але однаково вони один за всіх і всі за одного.
І хоч дискусія на емоції не вийшла, текла собі мирно, однаково ми сперечалися. Вірмени б мабуть не сперечалися.
це дивно і дико, але і досі я не певна, що економіка, соціальна політика, прості штуки, які можна помацати, людям важливіші за ідею. Все суперечить цьому. Де ж важливіші, коли передпенсійна залізничниця Оля із сумом каже, що як її змусять до 60 допрацьовувати, вона загнеться, але варто їй згадати документи, які їй довелося заповнювати українською, вона спалахує пристрасною ненавистю за шкалою Ріхтера не знаю на скільки балів! Здавалося б, перше змушує її виживати, друге - ну, незручність банальна. Але судячи з сили її емоцій, друге їй важливіше.
Мені важко зрозуміти, як працюють ці терези.
Здається, так і американець того Клінтона, який кохався із секретаркою ненавидить дужче, ніж Буша, який приніс у країну тероризм і запустив багато серйозних проблем.
no subject
Date: 2011-02-07 02:39 pm (UTC)no subject
Date: 2011-02-07 02:44 pm (UTC)no subject
Date: 2011-02-07 03:05 pm (UTC)no subject
Date: 2011-02-07 03:18 pm (UTC)Просто Голодомор для меня болезненная тема. И в первую очередь - моё раздражение - это пенки с раздражения моей бабушки. Она, конечно, молчит, но я знаю, как её бесит вся эта державная свистопляска и как обижает тупорылая настойчивость государственной машины, продавливающей идею о том, что истребить хотели только украинцев... Однажды она сказала: "Та краще б я не дожила, щоб таке не чути!"... Потому, что эти вот уроды, которые приходили за коровами тоже были украинцами. И это та самая причина по которой в колхозы не пошли - не верили до конца в то, что СВОИ и вправду могут оставить СВОИХ умирать голодной смертью. Думали: "Мы ж хозяйва, мы выкрутимся..."
И теперь, когда ей из телевизора говорят что-то, противоречащее её личному опыту и её личному горю, она это очень остро воспринимает. И я думаю, не одна она такая. Это те самые массы, разве нет?
no subject
Date: 2011-02-07 03:40 pm (UTC)Для мене це однаково звучить незрозуміло. хто вам каже, що ви не українці? Крім тебе самої? Ти сама себе викреслюєш зі списку, а тоді ображаєшся так, наче це зробив хтось інший.
no subject
Date: 2011-02-07 04:04 pm (UTC)Я ж не мерилась бабушками. Я просто говорила, что есть что-то странное в практике (в основном это именно официальная, государственная практика) рассказывать свидетелям о том, что они видели. Причем рассказывать так, чтоб вызвать у них недоумение и злость. Всё равно, что я стала бы тебе наваливать про то, что Юра -негр, а на твои возражения говорила бы только одно: "Но есть же документы о том, что у него черная кожа!" Ты бы не бесилась?
Таня, мы не украинцы. В том-то и прикол, что не украинцы хотят быть частью украинского народа, но при этом не собираются отказываться от своей национальности. И в этом конкретном случае они хотят услышать примерно: "геноцид народов, проживавших на территории Украины" или "задуманный и осуществленный сталинский план по истреблению многонационального украинского народа"... Но никак не: "Хотели истребить этнических украинцев, а все, кто умерли параллельно - щепки, летевшие при рубке леса"... Мне именно это в том журнале и сказали. Я после этого неделю чумная ходила и занималась самоедством на тему: "Пора валить из этой страны..." А ты предлагаешь мне идти и копаться в том дерьме снова в поисках линков... Бее-е...
no subject
Date: 2011-02-07 04:35 pm (UTC)а попавшие в колхозы все равно вымирали. потому что и их не больно жаловали. Вот первая попавшаяся подборка воспоминаний http://www.svatovo.ws/famine/memoirs.html , даже по районам показания несколько отличаются: кой-где колхозников на месте кормили, но домой детям отсыпать из своей же порции - разве что тайком. в других местах пишут, что давали домой по 300 гр зерна, где-то пишут, что кто победнее, не трогали, другие - что подчистую выметали все. Ты понимаешь, что каждый из них может сказать, что правда только в его личном опыте?
no subject
Date: 2011-02-08 04:00 am (UTC)А такие девушки - они и делают то, что разрушает всякую надежду на то, что мы хоть в этом вопросе придём к согласию. Это те друзья идеи, которые делают в 100 раз больше для её профанации, чем самые вражеские враги.
Та я ж не спорю, что колхозники тоже умирали. Более того, я знаю об этом со слов той же бабушки, которая говорила про свою сестру, умершую: "Пошла в стадо и умерла как овца безмолвная..."
no subject
Date: 2011-02-08 06:53 am (UTC)