вірмени, голодомор, економіка як не найважливіше

[fish_ua]

Зараз на літклубі згадували вірменську спільноту (вона дуже велика в Запорізькій області, кажуть, хоча я не помічала) Анна згадала про їхню здатнісь моментально консолідуватися і нападати, якщо когось образять. В цей момент я напряглася, бо ця розмова могла вийти на якесь шовіністичне русло, а я цього страх не люблю. І тому задала питання, яке в той момент прозвучало просто щоб звернути розмову з небезпечного русла, а виявилося справді для мене хвилюючим. Я це зрозуміла, щойно вимовила:
- А чому вони так можуть, а ми так не можемо? Ну, щоб прізвища на -ко чи ще чогось такого було достатньо, щоб всі з тобою стали заодно. коли шо - захистили. Як вірмени.
Це вилилося в довгу дискусію. Ми говорили про те й інше, чому голодомор є об"єднавчою ідеєю для всіх присутніх (бабусі, дідусі всі ж місцеві) і не є нею в державному розумінні навіть для присутніх. Про те чи можна ображатися на західняка, який переймається голодомором дужче за тебе: "не мацай, це моя могила!!!!". Про те, що у вірмен теж купа різних діалектів, але однаково вони один за всіх і всі за одного.
І хоч дискусія на емоції не вийшла, текла собі мирно, однаково ми сперечалися. Вірмени б мабуть не сперечалися.

це дивно і дико, але і досі я не певна, що економіка, соціальна політика, прості штуки, які можна помацати, людям важливіші за ідею. Все суперечить цьому. Де ж важливіші, коли передпенсійна залізничниця Оля із сумом каже, що як її змусять до 60 допрацьовувати, вона загнеться, але варто їй згадати документи, які їй довелося заповнювати українською, вона спалахує пристрасною ненавистю за шкалою Ріхтера не знаю на скільки балів! Здавалося б, перше змушує її виживати, друге - ну, незручність банальна. Але судячи з сили її емоцій, друге їй важливіше.
Мені важко зрозуміти, як працюють ці терези.
Здається, так і американець того Клінтона, який кохався із секретаркою ненавидить дужче, ніж Буша, який приніс у країну тероризм і запустив багато серйозних проблем.

Comments

киньте в мене тапком)

[jabogdan.livejournal.com]

от я і кажу (киньте в мене тапком), Ющенко йшов найоптимальнішим, чи не найбільш (мо' єдино) правильним еволюційним шляхом, для побудови української України в її нинішніх границях.

інша справа, тягнув воза сам, і незле таки тягнув, якщо саме його так люто ненавиділи усі москвофіли і кремлівські газочекісти, гірше Бандери з Мазепою разом взятих, надійний признак.

десь, з 10-15 таких Ющенків підряд, та при мінімальній нашій підтримці зверх голосів на виборах -- і була б у нас українська нація така ж єдина, як в поляків чи німців, в нинішніх кордонах.
нам тре' 3 покоління безперервної українізації.

якщо будемо собі шукати ідеал, то ніколи нічого не збудуємо (як кажуть мудрі жиди: з малого виростає велике), ідеалом є тільки Бог Отець, тому в нього нема тіла, і ми собі уявляємо його по різному.
бо те, що для одного ідеал, для іншого повна протилежність, так по всьому спектру питань, з напів-начверть тонами ітд.

якщо мріємо про Україну в границях Франківської, частини Тернопільської і частини Львівської областей, то справді, Ющенко (не бойовий Кугут!) є недостатньо радикальним націоналістом, та і православний він якийсь. я б там висунув в лідери навіть когось радикальнішого і молодшого за Фаріон, нехай би замість Донбасу завоював нам Волинь, Буковину і Закарпаття, а там сі пудивим чи доста нам;))).

я от зізнаюсь, чим довше читаю усю цю досить гнилу тусовку своїх, так би мовити, френдів,-- тим менше розумію, чого ж хочуть усі ці замріяні нечистоплотні диваки?
їхні вимоги протилежні і протирічать часто в одному пості одної людини. причому, одна і та ж особа вимагає від конкретного політика бути демократом і диктатором, дотримуватись закону і його підминати, вони націоналісти і конфедералісти з невизначеними границями, ітд-ітп, повний набір при шизофренії в особливо тяжкій формі.

Re: киньте в мене тапком)

[fish-ua.livejournal.com]

я десь так само міркую...